1. Ісус — справжня причина свята.
Головна мета святкування Різдва — згадати про народження Ісуса. На Різдво ми святкуємо день народження Ісуса, а не «маленького барабанщика» чи Санта-Клауса!
2. Ісус існував з Богом на початку, ще до створення світу.
Народження Ісуса немовлям у віфлеємських яслах не є початком Його існування. Навпаки, як прямо вчить Євангеліє від Івана (Івана 1:1, 14) і як випливає з інших Євангелій, Ісус прийняв людську плоть, продовжуючи вічно існувати як частина Божества.
3. Народження Ісуса стало кульмінацією століть месіанських очікувань.
Прихід Ісуса сповнив багато месіанських очікувань, включаючи місце Його народження, народження від діви та інші деталі Його приходу. Пізніше, під час Свого земного служіння і особливо у смерті на хресті, Ісус виконав ще багато месіанських прообразів і пророцтв.
4. Нам слід розрізняти культурне та біблійне Різдво.
Ми повинні відокремлювати факти від вимислу, а історичні біблійні істини — від просто різдвяних традицій. Це стосується Санта-Клауса, подарунків, оленів, різдвяних ялинок та іншої атрибутики. Не те щоб ці звичаї обов'язково були шкідливими чи марними, але вони не є історичними. Проте народження Ісуса — це не легенда, а історичний факт.
5. Народження Ісуса є частиною великої сукупності подій, що завершуються смертю Ісуса за наші гріхи як страждаючого Слуги Божого.
Ісус не лише народився немовлям — Він виріс юнаком, який знав Писання. Потім, коли Йому було близько тридцяти років, Він розпочав Своє публічне служіння: зцілював багатьох, виганяв демонів, воскрешав мертвих і керував силами природи. Відповідно до Своїх власних передбачень, Він помер, був похований і через три дні воскрес із мертвих. Хоча на Різдво ми святкуємо народження Ісуса, ми повинні пам'ятати, що це частина життя, не схожого на жодне інше, яке принесло нам спасіння та прощення гріхів.
6. Ісус, Син Божий, був зачатий Святим Духом у лоні Його матері Марії.
В основі Різдва лежить біологічне та богословське диво, яке потребує надприродної віри. Скептики насміхаються з ідеї про те, що Бог зачав дитину в лоні діви, називаючи це біологічною неможливістю і відкидаючи як просту легенду. Віруючі ж усвідомлюють, що тільки безгрішна людина могла врятувати людей, померши за них, і що така безгрішна людина могла бути зачата лише самим Богом.
7. Немає втілення без народження від діви.
Ендрю Лінкольн у своїй книзі «Народжений від діви?» («Born of a Virgin?») стверджував, що народження від діви не є історичним, заявляючи при цьому, що втілення все одно може бути істиною в духовному сенсі. Однак це суперечить вченню Писання, яке тримає народження від діви та втілення разом як дві сторони однієї медалі. Тільки народження від діви дозволяє Ісусу бути Боголюдиною, що поєднує в собі дві природи — людську та божественну — в одній особі, як це було зафіксовано та підтверджено постановами ранніх церковних соборів.
8. Народження Ісуса супроводжувалося відторгненням.
Ірод намагався вбити Ісуса (Мт. 2:16). Для Ісуса не знайшлося місця в заїзді (Лк. 2:7). Навіть попри те, що світ був створений через Ісуса, світ Його не впізнав (Ів. 1:11). Багато хто не вітав народження Христа-немовляти. Причина цього полягала передусім у тому, що Ісус загрожував егоїстичним інтересам людей. Грішні люди люблять гріх більше, ніж Бога, і відмовляються йти до світла, щоб їхній гріх не було викрито (Ів. 3:19–21).
9. Ісус прийшов, щоб зробити друге, духовне народження можливим для тих, хто вірує в Нього.
Як стверджує Чарльз Веслі в гімні «Слухай! Як співають янголи» («Hark! The Herald Angels Sing»), Ісус був «народжений, щоб підняти синів землі, народжений, щоб дати їм друге народження». Іван пише: «До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім’я.» (1:12–13). Пізніше він розповідає історію Никодима, якому Ісус сказав, що той повинен народитися згори (3:3, 5). Будь-хто може народитися знову духовно, покаявшись у своєму гріху та довірившись Ісусу. Ті, хто не пережив цього другого народження, не є віруючими, а християнами лише за назвою (Рим. 8:9).
10. Прихід Ісуса знаменує собою найвищу жертву.
Він залишив славу небес, щоб увійти у світ — темне місце — нагим, вразливим і беззахисним. Він піддав Себе людському стану і прийняв «подобу гріховного тіла» (Рим. 8:3). Він став немічним, упокорив Себе на хресті та помер за наш гріх (Фил. 2:5–8). Саме в цьому — а не в яскравому комерціалізмі — полягає суть Різдва.
Оригінальна стаття: 10 Things You Should Know about Christmas (Андреас Дж. Костенбергер)