Що означає вживати ім'я Господа надаремно?
Що саме під забороною?
Що саме забороняє третя заповідь? Слово надаремно (як воно перекладено в Вих. 20:7 CUV) може означати «порожній», «ніщо», «нічого не вартий» або «без доброї мети». Отже, нам заборонено вживати ім'я Бога (або піднімати ім'я, або носити ім'я, як можна перекласти цю фразу) у спосіб, який є злим, нікчемним або для неправильних цілей. Це не означає, що ми повинні взагалі уникати божественного імені. Ім'я Яхве — «Господь» у більшості перекладів — зустрічається близько семи тисяч разів у Старому Завіті. Нам не потрібно бути забобонними щодо вимовляння Його імені. Але ми не повинні зловживати ним.
Старий Завіт визначає кілька способів, якими може бути порушена третя заповідь. Найочевидніший — це богохульство або прокляття імені Бога, що ми вже бачили в Левит 24:16. Але заповідь містить більше, ніж це.
Третя заповідь також забороняє порожні або неправдиві клятви: «Не присягайтеся Моїм ім’ям у неправді, та не опоганюйте імені свого Бога. Я – Господь» (Лев. 19:12 CUV). Коли ви робите заяву, клянучись іменем Бога, це не повинна бути брехлива обіцянка, або яку ви не маєте наміру виконувати.
Третя заповідь також забороняє фальшиві видіння та фальшиві претензії говорити від імені Бога, бо такі пророки «фальшиво провіщаючи від Мого Імені» (Єр. 23:25 CUV). Як не дивно, принесення дітей у жертву фальшивому богу Молоху вважалося порушенням третьої заповіді, оскільки це зневажало ім'я Бога (Лев. 18:21). Ізраїльтяни мали каменувати людину, яка приносила своїх дітей у жертву таким чином. Невиконання цього дозволило б нечистоті проникнути в табір, тим самим плямуючи ім'я Господа, який перебував серед свого народу.
Подібним чином, незаконний дотик до святинь вважався порушенням третьої заповіді. Ми читаємо в Левит 22:2 (CUV): «Скажи Ааронові та його синам: Нехай вони будуть обережні щодо святих речей, які Ізраїльтяни посвячують Мені, аби вони не опоганили Мого святого імені. Я – Господь». Так само священики, які шукали легких шляхів за часів Малахії, знецінювали ім'я Бога своїми нечистими жертвами та цинічними серцями (Мал. 1:10–14).
Чому все так серйозно?
Ми вже бачили, що порушення третьої заповіді вважається страшенно серйозним гріхом, але чому? Зрештою, є лише десять заповідей. Лише десять слів, щоб підсумувати все, що Бог хоче від нас у плані послуху. Як фраза «стеж за своїм язиком» потрапила в десятку? Що такого важливого в імені Бога?
Подумайте про Вихід 3, де Бог промовляє до Мойсея з палаючого куща. Мойсей запитує Бога: «Ось я піду до Ізраїльтян і скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас. А мене запитають: Яке Його ім’я? Що я їм скажу?» Бог відповідає тими відомими словами: «Я є Той, Хто Є. Так скажеш Ізраїльтянам, – говорив далі Він, – Сущий послав мене до вас!» (Вих. 3:13–14 CUV). Бог називає себе суверенним, самодостатнім. Насправді, заповітне ім'я Яхве, ймовірно, пов'язане з єврейським дієсловом «бути». Бог є тим, ким Він є. Це Його ім'я.
Ми бачимо те саме у Вихід 33. Мойсей просить Бога показати йому свою славу. І у відповідь Бог проголошує йому своє ім'я: «Я проведу перед тобою усю Мою велич і проголошу перед тобою Моє ім’я: Господь» (в. 19а CUV). Спосіб побачити Божу славу — це почути Його ім'я. Знати ім'я Яхве, милосердного і благодатного, означає не просто знати щось про Бога; це означає знати самого Бога (Вих. 34:6–8). Бог відкриває Себе, промовляючи Своє ім'я.
Наше ім'я не є чимось дотичним до нашого єства. Воно позначає нас і ідентифікує нас. З часом, коли люди пізнають нас, наше ім'я втілює те, ким ми є. Подумайте про когось, кого ви глибоко любите — вашу дитину, онука, батька, друга чи дружину. Ім'я цієї людини представляє більше, ніж знаки на сторінці. Коли хтось каже ім'я Тріша, мене переповнюють добрі думки, тому що я не можу відокремити свою дружину від її імені. Цілий потік емоцій, досвіду, радості та бажань приходить до мене при вигляді або звуці тих шести літер, складених разом у цьому імені.
Імена цінні, тому ми не любимо, коли наше ім'я висміюють, перекручують або знущаються з нього. У мене ім'я, яке досить важко спаплюжити. З середнім ім'ям «Лі» (Lee) деякі люди називали мене «Хевенлі Кевінлі» [Прим. пер.: Heavenly Kevinly — гра слів, співзвучно з heavenly — «небесний»], але це навряд чи образа. Найгірше ім'я, яке причепилося, дали мені друзі в семінарії. Хоча «ДеЯнг» (DeYoung) — поширене голландське прізвище, очевидно, воно було незнайомим у Массачусетсі, бо люди там зустрічали мене і думали, що моє прізвище Діон. Тож донині мої друзі з семінарії називають мене Селін [Прим. пер.: мається на увазі Селін Діон, канадська співачка]. Отакі друзі! Це єдине прізвисько, яке я коли-небудь мав. Не найкраще, на що я міг сподіватися, але my heart will go on [Прим. пер.: «Моє серце битиметься далі» — цитата з пісні Селін Діон].
Але смішні прізвиська, дані нам, — це одне; нешанобливе використання імені Бога — це інше. Усюди в Писанні ім'я Господа звеличено найвищими можливими термінами. «Господи, Владико наш! Яке величне Твоє Ім’я на всій землі» (Пс. 8:2а CUV). «Віддайте Господеві славу Його Імені» (Пс. 29:2а CUV). Перше прохання Господньої молитви — «Нехай святиться ім'я Твоє» (Мт. 6:9 CUV). Апостоли проголошували, що «під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!» (Дії 4:12 CUV). Павло запевняв римлян, що «Бо кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний» (Рим. 10:13 CUV). І кульмінаційною подією в усьому творінні є те, коли «перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно – і піднебесних, і земних, і підземних; і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос – це Господь» (Фил. 2:10–11). Біблія не хоче, щоб ми забували про святу важливість божественного імені.
Оригінальна стаття: What Does It Really Mean to Take the Lord’s Name in Vain?