Створення світу в Біблії: Хто, Як та Чому?
Говорячи про створення Всесвіту, потрібно відповісти на три головних запитання: «Хто?», «Як?» і «Чому?». Найфундаментальнішим є перше. А також — найочевиднішим. Як сказано у Біблії, Бог є Творцем усього видимого й невидимого.
Важливість обʼявлення Бога як Творця у Біблії важко переоцінити. «На початку Бог створив небо та землю» (Бут. 1:1). Можна сказати, що перше, що ми дізнаємося про Бога з Біблії — це Його самобуття. На початку — перш ніж усе було та незалежно ні від чого — був Бог. Але в гебрейському оригіналі дієслово бара («створювати») іде перед словом Елогім («Бог»). Така граматична конструкція в івриті не є чимось незвичним, але це значить, що ще до знайомства зі словом «Бог» нам уже відомо, що Він — Творець.
Через нашого Бога постало все. Він — Творець неба і землі. Біблія знову і знову нагадує, що Бог Ізраїля — не територіальне божество. За днів Неемії люди сповідали: «Ти Сам єдиний Господь. Ти створив небо, небо небес і все їхнє розташування, землю і все, що є в ній, моря і все, що в них, і Ти все оживляєш, і небесні війська Тобі поклоняються» (Неем. 9:6). Є лише один Творець, а тому — лише один Бог. «Так говорить Господь, Який створив небо, цей Бог, Який створив землю, і зробив її, Він її розділив, не на марно зробив її, але щоб заселена була: Я є, і немає більше іншого!» (Іс. 45:18).
Проповідуючи язичникам, Павло наголошував, що вони повинні відвернутися від ідолів і повернутися до «живого Бога, Який створив небо, землю, море і все, що в них» (Дії. 14:15). Як Творець усього, Бог від Своїх створінь нічого не потребує. У відомій промові афінянам Павло пояснював: «Бог, Який створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах. Він не приймає служіння людських рук, — тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе» (Дії. 17:24–25).
Бог дає відповідь на безсмертні запитання: Звідки взявся космос? Усесвіт виник унаслідок дії Вільного Особового Агента чи створив себе сам? У Біблії сказано, що створіння відмінне від Бога (воно і Бог — не одне й те саме), але водночас створіння у всьому залежить від Бога. Він випереджає все, і все від Нього залежить. Як ми казали раніше, не було часу, коли Бога не було, але був час, коли не було матерії. Як проголошує псалмоспівець: «Господи, Ти був для нас притулком із роду в рід. Перш, ніж постали гори й були створені Земля і Всесвіт, від віку й до віку Ти є» (Пс. 89:1–2).
Дні творення
Із трьох запитань — «Хто?», «Як?» і «Чому?» — питання «Як?» завжди викликало найбільше суперечок. У його основі лежать дебати навколо днів творення. Посеред євангеликів поширено чотири типові підходи:
Шість днів творення — це звичайні дні тривалістю у двадцять чотири години. Цей погляд, зазвичай, передбачає вірування в молоду землю (вік землі становить тисячі років, а не мільйони), але не тотожний йому.
Згідно з теорією дня-ери, дні творення — це невизначені проміжки часу, а «день», з погляду Бога, може стосуватися довгого періоду (Іс. 11:10–11; 2 Пет. 3:8).
Відповідно до рамкового тлумачення, яке популяризувала Мередіт Кляйн, перші три дні — це царства створення, якими керують царі створення — дні з четвертого по шостий. Тому дні слід читати тематично, а не послідовно. На основі Бут. 2:5 («тому що не дав Бог дощу на землю»), Кляйн стверджує, що Бог наглядав за творенням за допомогою звичайного провидіння.
Згідно з аналогічним підходом, дні слід розуміти більш загально — як дні Божественного діяння. Хоча у широкому розумінні записані події можуть слідувати одна за одною, для цілі оповідання у книзі Буття довжина часового проміжку значення не має. Отож це або звичайні дні, які поділив Бог, або якісь надзвичайні космічні дні. Наш людський тиждень є копією тижня творення, але слово «копія» слід розуміти аналогічно, а не буквально.
Хоча кожен погляд має свої підстави, з якими погоджуються ті чи інші ортодоксальні реформати, я особисто вважаю найпереконливішою теорію дня тривалістю 24 години.
По-перше, є кілька вказівок на те, що у першому розділі книги Буття гебрейське слово йом вжито у звичайному розумінні — день, тривалістю 24 години: згадки про ранок і вечір, цикли темряви і світла той факт, що ми досі користуємося семиденним тижнем. Але найважливіше, на звичайні календарні розмежування вказує згадка про дні, роки, знаки та пори.
По-друге, є добрі пояснення появі сонця на четвертий день. Наприклад, до цього Всесвіт, можливо, освітлювала особлива надприродна присутність Бога. Крім того, можна сказати, що сонце вже було створено (Бут. 1:1), але до четвертого дня ще не було відділено. Четвертого дня світло створено не було — відбулося розділення більшого світла від меншого (1:14).
По-третє, звичайні 24-годинні дні допускають відносну молодість світу, а це означає, що до гріхопадіння смерті у тваринному світі, можливо, не було.
По-четверте, Бог міг створити світ, що мав вигляд певного віку. Як Адам першого свого дня не був схожий на немовля, так і Всесвіт, який було створено за шість звичайних днів, міг мати вигляд значно старший.
По-пʼяте, такий погляд на дні творення підтверджують ранні коментатори (Василь, Амврозій), середньовічні схоласти (Петро Ломбардський, Тома Аквінський), магістратські реформатори (Лютер, Кальвін, Беза), великі пуритани (Перкінс, Овен, Едвардс), і це був єдиний відомий погляд вестмінстерських богословів.
По-шосте, до людського розуміння Бог пристосовував не пояснення Своєї діяльності, а, власне, його виконання. Як сказав Кальвін, Мойсей розповів про шість днів не «просто, аби передати наказ. Радше Бог скористався оцим проміжком у шість днів, аби пристосувати Свою діяльність до розуміння людини».
Мета створення світу
Погляд на Всесвіт буде неправильним, якщо у створенні не бачити славної причини прославляти живого Бога.
«Нехай уся земля боїться Господа, — каже псалмоспівець, — хай дрижать перед Ним усі, хто заселяє світ». Чому? «Адже Він сказав — і сталося, Він звелів — і було створене» (Пс. 32:8–9). Автор 148-го Псалма закликає небеса та висоти, Господніх ангелів та сили, сонце, місяць, зорі й світло, небеса небес і воду над небесами хвалити імʼя Господнє. Причина? Бо «Він сказав, — і вони зʼявилися, заповів — і вони створилися. Він поставив їх навіки і навіки-віків, видав наказ, що не промине» (Пс. 148:5–6). Одним словом, Бог приготовив і створив нас на Свою славу (Іс. 43:7).
Як сказав Джонатан Едвардс у відомому трактаті, «причиною, чому Бог створив світ» є Божественна слава. Не слід вважати, що Бог створив Всесвіт, бо його Йому бракувало, бо Він хотів стосунків або когось любити. Бог створив світ не через спрагу, а тому що джерело не може не переповнюватися — це у його природі. Створення — це надлишок Божественної добрості, краси, милосердя, любові, мудрості, сили, суверенності, самодостатності, самоіснування, справедливості, святості, вірності і свободи.
Про це чудово сказав Едвардс. Розгляньмо уважно його слова:
Оскільки у Бога присутня безмежна повнота всякого добра — повнота усякої досконалості, неперевершеності, краси та безмежного щастя — та оскільки ця повнота здатна на спілкування чи еманація ad extra, то здається любим і цінним, що безмежне джерело добра не може не випускати рясних потоків. Тому здається розважливим припустити, що найвищою метою Бога була славна й рясна еманація Його безмежної повноти добра ad extra, і що саме вдача передавати Себе чи поширювати власну повноту спонукала Його створити світ.
Якщо сказати не так елегантно, то творення було Божим рішенням публічно заявити про Свою славу. Ми маємо причину хвалити Бога, від мікроскопічного рівня до рівня космосу. Лише задумайтеся, що за деякими науковими підрахунками у Всесвіті більше зірок, ніж піщинок на землі. Чумацький Шлях налічує від 150 до 200 мільярдів зірок, а наша галактика — лише одна поміж сотень мільярдів. За різними оцінками у Всесвіті понад 100 мільярдів трильйонів зірок. Це число з двадцятьма трьома нулями. І саме стільки зірок у Всесвіті — це просто виходить за межі людського розуміння.
А у Пс. 146:4 сказано: «Він перераховує безмежну кількість зірок і всіх їх називає по імені». Будь-яке добре богословʼя починається з початку. Без доктрини про створення християнства не буває. «Достойний Ти, Господи і Боже наш, прийняти славу, честь і силу, адже Ти створив усе, і завдяки Твоїй волі все постало і було створене!» (Об. 4:11)
Цю статтю адаптовано за книгою Кевіна Деянга “Доктрина на щодень. Систематичне богословʼя за один рік”.