Як Адвент вчить нас правильно чекати?
Очікування Ісуса
Період Адвенту приносить із собою приємні ритуали та радісне передчуття. Ви відчиняєте віконце адвент-календаря і знаходите там шоколадку. Запалюєте свічку на адвент-вінку і знаєте, що стали ще на один тиждень ближче до Різдва. Складаєте списки і перевіряєте їх двічі, з нетерпінням очікуючи на подарунки, святкування та застілля.
Очікування, пов'язане з Адвентом, приємне, тому що воно скінченне. Ми знаємо, що те, що настане в кінці нашого очікування, буде добрим, і ми точно знаємо, скільки днів нам залишилося чекати.
Але значна частина очікувань, які наповнюють наше життя, є «безстроковими» (відкритими). Ми чекаємо на кохання та шлюб, не знаючи, чи прийдуть вони. Ми чекаємо на дітей, не знаючи, чи зможемо завагітніти. Ми чекаємо на справедливість. Ми чекаємо на зцілення.
Найважче в очікуванні — це незнання того, коли воно закінчиться і чи закінчиться взагалі. Очікування породжує запитання без простих відповідей. Якщо ваші життєві плани не здійснюються, чи варто змінити курс, чи продовжувати чекати на бажане серцем? Чи є ваші нездійснені прагнення показником гріховного невдоволення, чи це благословення, які Бог просто ще не здійснив?
Туга на Різдво
Цей сезон передчуття — час, коли прагнення серця загострюються особливо сильно. Можливо, ви самотні й щороку ставите собі питанням, чи, можливо, наступний рік стане тим самим, коли у вас нарешті з'явиться хтось, із ким можна піти на святковий корпоратив. Можливо, у вас є родичі, з якими ви відчужені, і щороку ви сподіваєтесь, що наступний рік поверне їх додому.
Я провела минуле Різдво, розмірковуючи, чи стане цей рік тим роком, коли Бог дасть мені й моєму чоловікові дитину. Він не дав, але я не можу не сподіватися, що до цього часу наступного року ми будемо сім'єю з трьох осіб.
Усі ці зворушливі різдвяні фільми підсилюють надію на щасливе примирення саме до Різдва. Самотні знаходять сім'ї, а давно загублені повертаються додому. Але в реальному світі Різдво приходить і минає, не виконуючи бажань вашого серця.
Очікування більшого
Адвент — це щось більше, ніж просто очікування Різдва. Слово «адвент» означає «прихід». Під час Адвенту ми не лише згадуємо, що Ісус прийшов на землю як людина; ми готуємо свої серця до Його Другого приходу. Коли ми співаємо «Прийди, прийди, Еммануїле», ми не розігруємо рольову гру про те, як давні ізраїльтяни молилися перед приходом Месії. Ні, ми молимося, щоб Еммануїл повернувся і виправив усе, що є неправильним у цьому світі. Коли ми співаємо «Хай кожне серце приготує Йому місце», ми не дорікаємо заднім числом власникам готелів у Вифлеємі; ми проповідуємо всім душам, що нас чують, аби вони були готові зустріти свого Суддю і Творця без страху.
Я думаю, що не могло б бути кращого часу для проголошення повернення Христа. Саме тоді, коли ми хотіли б бути найщасливішими, і тому, за іронією долі, є найсумнішими, ми згадуємо, що Христос не тільки прийшов, але й обіцяв прийти знову. Це життя — не єдиний наш шанс на щастя. Це коротка прелюдія до майбутнього життя, де ми знайдемо вічні насолоди. У присутності Ісуса ми не будемо шкодувати ні про що, чого нам бракувало в цьому житті.
Якщо цього Адвенту ваше серце важче, ніж вам хотілося б, черпайте надію в тому, що радощі Різдва — це не те, на що ви чекаєте у кінці Адвенту. Сьогоднішнє найкраще Різдво — те, де кожен член сім'ї сидить за столом, лагідно розмовляє з іншими і воліє давати, а не отримувати — це лише бліда тінь тієї радості, що настане. Нехай біль вашого серця вказує вам далі, за межі Різдва, на краще святкування, яке ще попереду. Приєднайтеся до голосів християн усього світу, які разом моляться: «Прийди, прийди, Еммануїле».
Оригінальна стаття: «How Advent Teaches Us to Wait Well?» (Betsy Childs Howard)
