Джеймс Пакер

Джеймс Інелл Пакер (1926–2020) був одним із найвпливовіших англіканських теологів XX століття. Його шлях до віри розпочався в Оксфорді, а визначальний вплив на його мислення справило випадкове знайомство з працями пуритан, зокрема Джона Оуена. Пакер присвятив життя тому, щоб бути «голосом, що кличе людей назад до старих стежок істини», поєднуючи ролі вченого, проповідника та пастора. Він став широко відомим завдяки бестселеру «Пізнання Бога» (1973) та багаторічній викладацькій діяльності, зокрема в Коледжі Ріджент у Ванкувері.

У своїй службі Пакер був безкомпромісним захисником авторитету Біблії та доктрини замісної спокути Христа. Він відіграв ключову роль у формуванні Чиказької заяви про безпомилковість Біблії та виступав генеральним редактором перекладу English Standard Version (ESV), що вважав своєю найважливішою справою для Божого Царства. Попри свою вченість, він залишався людиною з дитячою смиренністю, наголошуючи, що сутність християнства полягає в усвідомленні себе усиновленою дитиною Бога.

Пакер ніколи не уникав складних дискусій, навіть якщо це призводило до болісних розривів із давніми соратниками. Він рішуче виступав проти лібералізації церкви та відстоював біблійні моральні стандарти, зокрема у питаннях освячення та шлюбу. Поза теологією він захоплювався раннім джазом, класичною літературою та детективами Агати Крісті, а за своє головне завдання вважав спрямування вірян до «пасовищ Божих», де вони могли б знайти справжнє спілкування з триєдиним Богом.