Жан Кальвін

Жан Кальвін (1509–1564) визнається найвидатнішим реформатором усіх часів, чия діяльність та інтелектуальна спадщина докорінно змінили ландшафт християнства. Його фундаментальна праця «Наставлення у християнській вірі» за впливом на світову історію поступається лише Святому Письму. Попри те, що основна діяльність Кальвіна була зосереджена у Женеві, його вчення про суверенну благодать Бога, відоме як кальвінізм, поширилося по всій земній кулі, ставши основою для великих символів віри XVI та XVII століть. Життя Кальвіна характеризувалося залізною волею, повною самовідданістю справі прославляння Бога та невпинною працею в умовах постійних фізичних страждань і політичного протистояння.

Кальвін народився 10 липня 1509 року в Нуайоні (Франція) у середовищі, де цінували освіту та культуру. Навчався в Парижі (зокрема в Коллеж де Монтегю), вивчав гуманітарні науки, юриспруденцію та теологію. З дитинства був надзвичайно релігійним та суворим критиком пороків своїх товаришів (за що отримав прізвисько «Винительний відмінок»). Сувора дисципліна та нічне навчання підірвали його здоров'я, спричинивши довічні проблеми зі шлунком та безсоння. Кальвін жив надзвичайно економно, відмовлявся від додаткового утримання, був готовий продавати книги для потреб справи. Навіть Папа Римський відзначав його повну відсутність користолюбства.
Наприкінці життя страждав щонайменше від 12 серйозних хвороб одночасно, але не припиняв роботу. Помер 27 травня 1564 року. Свої останні дні провів у молитві, диктуючи тексти секретарю.

Головний принцип Кальвіна: «Слава Божа» (Soli Deo Gloria). Його називали людиною, «сп'янілою Богом».

Жан Кальвін володів залізною волею та неперевершеним талантом екзегета (тлумача Писання). Його спадщина включає не лише теологічну систему, але й модель церковного устрою, літургію та взірець реформаторського благочестя. Він сприймав своє служіння як «щоденний хрест», повністю підпорядкувавши свою особистість меті прославлення Бога через розбудову Його Церкви.