"Ісус – наша доля" – таку головну тему обрав пастор Буш для широкої євангелізації, яку проводив у 1938 році в місті Ессені, в Німеччині. З великою насолодою він виконував служіння пастора серед молоді в Ессені, але, як палкий проповідник Євангелії, багато часу проводив у подорожах. У своїх численних виступах він закликав до Ісуса у містах і селах, на Сході й на Заході, в Європі та у всьому світі. Як він радів, коли бачив, що люди прямують послухати його благовістя! Він був переконаний, що Євангелія про Ісуса Христа в усі часи залишається найбільш захоплюючою звісткою.

Послухати його приходили тисячі людей, але, як справжній духовний наставник, він вів розмову неначебто з кожним окремо. Ця риса була притаманна його благовістю. Через магнітофонні записи, викладені в цій книзі, він промовляє сьогодні до кожного з нас, сповіщаючи про Ісуса Христа, Який був розп’ятий і воскрес.

"Ісус – наша доля" – найголовніша тема його благовістя.

Чи хочете ви почути цю вість?

Така можливість вам надається. Уявіть себе його слухачами, і незабаром ви переконаєтесь, що найважливішою темою всього людства, всього нашого життя є тема: "Ісус – наша доля"

Вільгельм Буш народився сім'ї пастора Вільгельма Буша. Його мати — Йоганни Буш (уроджена Куллен) була із родини швабських пієтистів. Однак у юності молодий Вільгельм не цікавився релігією і після здобуття атестата зрілості був призваний у чині молодшого офіцера до німецької армії. Брав участь у Першій світовій війні. Під час участі в боях під Верденом, які отримали назву «верденської м'ясорубки» відбулося звернення Буша до Бога. Після війни Буш вивчав євангелічну теологію в Тюбінгені, потім служив вікарієм у приході в Білефельді. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною - Емілією Мюллером, з якою повінчався у Зігбурзі.

Після вікаріату Вільгельм Буш працював як помічник проповідника в Білефельді, а з 1924 як пастор у шахтарському селищі в Рурі. З 1929 по 1962 рік він служив молодіжним пастором в Ессені. У 1936-50 рр. був головою есенської ради Християнської Асоціації Молодих Людей. Під час правління нацистів Буш як член Сповідної Церкви неодноразово зазнав тюремного ув'язнення. Після війни, перебуваючи в опозиції до політики Конрада Аденауера, підтримував Загальнонімецьку народну партію Хайнемана, а потім Соціал-демократичну партію Німеччини. Після війни Буш побував у багатьох місцях із проповідницькими цілями. У 1962 році пастор пішов на пенсію, проте не припинив свою активну місіонерську діяльність. Після одного з євангелізаційних зборів, що проходив у Засниці на острові Рюген, стан Буша несподівано погіршився. Він помер за кілька днів у лікарні Любека.

Вільгельм Буш був похований 24 червня 1966 року на східному цвинтарі Ессена. На похорон зібралося кілька тисяч людей. З надгробною промовою виступив Густав Хайнеманн (який згодом став президентом ФРН), який сказав: «Там, де він був, завжди щось відбувалося. Але найголовнішим у ньому було те, що він вселяє довіру і пробивав усі упередження посланцем свого Господа».