«Ісус — наша доля» — таку провідну тему обрав пастор Вільгельм Буш для масштабної євангелізації, яку він проводив у 1938 році в німецькому місті Ессені. З великою радістю він звершував служіння молодіжного пастора, проте як палкий проповідник Євангелія багато часу присвячував подорожам. У своїх численних виступах він закликав до Христа мешканців міст і сіл на Сході й на Заході, у Європі та в усьому світі. Пастор щиро радів, бачачи, як натовпи людей збираються послухати його благовістя, адже був переконаний: звістка про Ісуса Христа в усі часи залишається найбільш захопливою новиною для людства.

Послухати його приходили тисячі, проте як справжній духовний наставник він вів розмову так, ніби звертався до кожного особисто. Ця риса була визначальною для його проповідей. Завдяки магнітофонним записам, тексти яких зібрані в цій книзі, він і сьогодні промовляє до нас, сповіщаючи про розп’ятого та воскреслого Ісуса Христа.

«Ісус — наша доля» — центральна тема всього його життя і служіння.

Чи прагнете ви почути цю вість? Тепер ви маєте таку можливість. Уявіть себе серед його слухачів, і незабаром ви переконаєтеся, що найважливішою темою для кожної людини та всього нашого буття є саме ця: «Ісус — наша доля».

Вільгельм Буш народився сім'ї пастора Вільгельма Буша. Його мати — Йоганни Буш (уроджена Куллен) була із родини швабських пієтистів. Однак у юності молодий Вільгельм не цікавився релігією і після здобуття атестата зрілості був призваний у чині молодшого офіцера до німецької армії. Брав участь у Першій світовій війні. Під час участі в боях під Верденом, які отримали назву «верденської м'ясорубки» відбулося звернення Буша до Бога. Після війни Буш вивчав євангелічну теологію в Тюбінгені, потім служив вікарієм у приході в Білефельді. Там він познайомився зі своєю майбутньою дружиною - Емілією Мюллером, з якою повінчався у Зігбурзі.

Після вікаріату Вільгельм Буш працював як помічник проповідника в Білефельді, а з 1924 як пастор у шахтарському селищі в Рурі. З 1929 по 1962 рік він служив молодіжним пастором в Ессені. У 1936-50 рр. був головою есенської ради Християнської Асоціації Молодих Людей. Під час правління нацистів Буш як член Сповідної Церкви неодноразово зазнав тюремного ув'язнення. Після війни, перебуваючи в опозиції до політики Конрада Аденауера, підтримував Загальнонімецьку народну партію Хайнемана, а потім Соціал-демократичну партію Німеччини. Після війни Буш побував у багатьох місцях із проповідницькими цілями. У 1962 році пастор пішов на пенсію, проте не припинив свою активну місіонерську діяльність. Після одного з євангелізаційних зборів, що проходив у Засниці на острові Рюген, стан Буша несподівано погіршився. Він помер за кілька днів у лікарні Любека.

Вільгельм Буш був похований 24 червня 1966 року на східному цвинтарі Ессена. На похорон зібралося кілька тисяч людей. З надгробною промовою виступив Густав Хайнеманн (який згодом став президентом ФРН), який сказав: «Там, де він був, завжди щось відбувалося. Але найголовнішим у ньому було те, що він вселяє довіру і пробивав усі упередження посланцем свого Господа».