Чотиритомна «Реформатська догматика» Германа Бавінка — класична праця з богослов’я реформатської церкви початку XX століття. У першому томі розглядається питання про природу богослов’я та про Боже одкровення, а також подається огляд історичного розвитку догматики від ранньої Церкви до післяреформаційного періоду.

«Реформатська догматика» — головна праця Германа Бавінка. Перше видання він завершив, ще працюючи в Кампені. Друге видання — перероблене і розширене — вийшло вже в його «амстердамські роки». «Реформатська догматика» перекладена англійською, німецькою, іспанською, корейською, китайською та іншими мовами.

«…Релігія не обмежується якоюсь однією сферою людського існування, а охоплює всю людину. Бога належить любити всім серцем, всією душею і всім розумом. Саме тому, що Бог є Бог, Він вимагає, щоб ми були віддані Йому всім своїм єством, душею і тілом, усіма силами і в усіх відношеннях.

Однак і у стосунках людини з Богом простежується певний порядок. Кожен орган і кожна здатність людини залучені в ці стосунки згідно з власною природою. На чолі — знання: не може бути правдивого поклоніння Богу без правдивого богопізнання. „До невідомого немає потягу“. Непізнане не можна полюбити. „Бо хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, і тим, хто шукає Його, Він дає нагороду“ (Євр. 11:6)».

— Герман Бавінк, з «Реформатської догматики», том 1

Герман Бавінк (13 грудня 1854 — 29 липня 1921) — видатний голландський реформатський богослов, церковний діяч і політик. Разом з Абрагамом Кайпером він є однією з ключових фігур неокальвінізму — руху, що прагнув застосувати кальвіністський світогляд до всіх сфер життя.

Бавінк народився в Хогевені в родині німецького походження; його батько був впливовим пастором у консервативній Християнській реформатській церкві (відділеній від державної). Герман обрав навчання в Лейденському університеті, який на той час був оплотом ліберального богослов'я. Це рішення засмутило багатьох у його оточенні, але Бавінк прагнув здобути найкращу академічну освіту й зрозуміти модерністське богослов'я зсередини, щоб аргументовано захищати ортодоксальну віру. У 1880 році він здобув докторський ступінь.

Академічна кар'єра

• Кампен (1882–1902): Після року пасторського служіння Бавінк став професором догматики в Богословській школі в Кампені. Саме тут він написав свою головну працю — «Реформатську догматику».

• Вільний університет Амстердама (1902–1921): Після кількох відмов Бавінк зрештою погодився переїхати до Амстердама, щоб замінити Абрагама Кайпера на посаді професора богослов'я у Вільному університеті.

Його magnum opus — чотиритомна «Реформатська догматика» (Gereformeerde Dogmatiek). У цій праці Бавінк блискуче поєднує біблійну екзегезу, історичне богослов'я та взаємодію із сучасною філософією. Центральною темою його богослов'я була ідея про те, що «благодать не скасовує природу, а відновлює її». Він наголошував на загальній благодаті (common grace) та важливості християнської присутності в культурі, науці й суспільстві.

Бавінк був активним членом Антиреволюційної партії. Він обирався до парламенту Нідерландів (Першої палати), де виступав за християнські принципи в освіті та політиці. У 1906 році він очолив партію після відходу Кайпера.

Він помер у 1921 році в Амстердамі, залишивши по собі величезний вплив на реформатське богослов'я, який відчутний і донині, зокрема в США та Кореї.

Предисловие к русскому изданию

Введение

1. Понятие догматики

2. Место догматики в кругу богословских дисциплин

3. Метод догматики

4. Структура догматики

5. История догматики и догматическая литература

Часть 1. Первоначала в общем (principia)

6. Значение первоначал

7. Первоначала в науке

8. Религиозные первоначала

Часть 2. Внешнее первоначало (principium externum)

9. Понятие откровения

10. Общее откровение

11. Особое откровение

12. Откровение в природе

13а. Откровение в Священном Писании

13б. Богодухновенность Писания

14. Свойства Писания

Часть 3. Внутреннее первоначало (principium internum)

15. Значение внутреннего первоначала

16. Историко-апологетический метод

17. Умозрительный метод

18. Религиозно-эмпирический метод

19. Этическо-психологический метод

20. Вера

21. Основание веры

22. Вера и богословие

Именной указатель