Навіщо нам систематичне богослов’я?

Що таке богослов’я?

Яка користь від систематичного богослов’я? Серед студентів, які готуються до християнського служіння, існує жарт, ніби богословські книги вельми практичні — їх можна класти в багажник авто, аби покращити зчеплення коліс зі слизькою зимовою дорогою.

Проте якщо говорити серйозно: навіщо нам систематичне богослов’я? Наша відповідь на це запитання значною мірою залежить від того, як ми розуміємо саме богослов’я.

В очах деяких екуменічно налаштованих людей систематичне богослов’я зводиться до нетерпимих суперечок довкола релігійних переконань — такого собі пережитку епохи, коли люди вбивали одне одного в релігійних війнах. Їхнє гасло проголошує: «Доктрина розділяє, а служіння об’єднує»¹. Кому потрібне таке богослов’я — зарозумілий догматизм, що сіє розбрат і повсякчас шукає приводу для суперечок?

Прагматики ж можуть сприймати богослов’я як стос інтелектуальних теорій, котрі мало пов’язані з місією церкви. «Як ми можемо марнувати час на суперечки про Трійцю, коли світ прагне почути Євангеліє?» — запитують вони. Певна річ, вони припускають, ніби можна мати Євангеліє без Трійці. Ті, хто схильний зводити все християнське благовістя до заклику «віруй в Господа Ісуса, і спасешся» (Дії 16:31), мають бути готові пояснити, ким є цей Ісус. А це і є безпосереднім завданням тринітарного богослов’я.

Кожен справжній християнин живе правдивою біблійною доктриною та богослов’ям.

Інші визначають богослов’я як розмаїття спроб пояснити вселюдське почуття залежності від божественного. Кожна релігія має власну перспективу, проте всі вони навпомацки шукають ту саму абсолютну реальність. За словами Фрідріха Шлаєрмахера, «системи богослов’я» є лише «оболонкою» довкола «ядра» автентичної релігії, що полягає в відчутті Нескінченного та Вічного»². Якщо це справді так, то богослов’я значно поступається за важливістю безпосередньому переживанню Бога.

Хтось інший розглядає богослов’я як філософський аналіз релігії як культурного феномену. Пауль Тілліх стверджував, що богослов’я — це не дослідження Бога і не виклад надприродно об’явлених істин, а система, що будується «на ґрунті філософії релігії» та вкорінена «в межах конфесійних, універсальних релігійно-історичних та інтелектуально-історичних кіл»³. Якщо богослов’я є саме таким, то воно видається як відірваним від повсякденного життя, так і занадто складним для читання й розуміння будь-ким, окрім філософів.

Богослов’я проти християнського життя

Але що, коли б ми визначили богослов’я інакше? «Богослов’я — це вчення про життя для Бога через Христа», — зазначали Петрус ван Мастріхт та Джонатан Едвардс, спираючись на думку Вільяма Еймса⁴. Еймс пояснював: «Люди живуть для Бога, коли вони живуть згідно з Божою волею, заради Божої слави і з Богом, Який діє в них»⁵.

Що може бути важливішим, практичнішим і освіжаючим, аніж знання того, як спрямувати все своє життя до Бога — «джерела живої води» (Єр. 2:13)? «Але зачекайте, — може хтось заперечити, — це ж не богослов’я, а просто християнське життя!» На це ми відповімо: життя для Бога вимагає чіткого знання того, ким є істинний Бог, на противагу всім світським ідолам (1 Ів. 5:20–21). Сам Господь проголошує, що єдине, чим дійсно варто хвалитися, — це знання й розуміння Його (Єр. 9:24). Ба більше, оскільки богослов’я є вченням про життя для Бога через Христа, воно цілковито зосереджується на Євангелії та підтримує його. Хибна доктрина в кінцевому підсумку підриває саме Євангеліє Ісуса Христа. Здорове християнське богослов’я схоже на міцну сталеву вежу, що тримає антену благовістя, з якої ми транслюємо світові радіосигнали Євангелія.

«Але якщо це так, — запитує опонент, — чому ж тоді богословські праці набагато складніші для розуміння, ніж вірш із Євангелія від Івана 3:16?» У відповідь зауважимо: одні богословські книги розраховані на людей без спеціальної семінарської підготовки, інші — на пасторів, а ще інші — на науковців. І всі вони однаково потрібні. Це можна порівняти з медициною. Ви можете й не знати, що таке легенева аденокарцинома, проте щиро вдячні лікареві, який правильно діагностує та лікує ваш рак легень. Так само й пересічні християни можуть не знати значень термінів «несторіанство» чи «іпостасний союз». Проте вони щиро вдячні, коли пастор спростовує хибне вчення, ніби Ісус і Син Божий — це дві різні особи, адже свого часу цього пастора викладачі семінарії навчили здорового богослов’я. Адже християнство стоїть або падає разом із визнанням того, що Ісус — це Христос, Син Бога живого (Мт. 16:16).

На благо Тіла Христового

Систематичні богослови збирають біблійні вчення з усіх тем, яких торкається Писання, і ревно працюють над тим, щоб об'єднати їх у цілісний корпус доктрин. Це дорогоцінний дар для Церкви — Тіла Христового, адже віруючі прагнуть глибше пізнати свого Бога, усвідомити своє спасіння та осягнути славну надію. Звісно, деякі богослови можуть сіяти розбрат, бути відірваними від практики, надміру зосередженими на суб'єктивному досвіді чи надто філософськими. Проте систематичне богослов’я як дисципліна — особливо в класичній реформатській традиції — завжди є біблійним, доктринальним, досвідним та практичним.

Отже, кожен справжній християнин живе істинним біблійним ученням та богослов’ям. Доктрина, що вкорінена в Писанні, пережита в глибині душі та втілена в щоденному християнському житті, ніколи не буде нудною чи сухою. Добротне й корисне систематичне богослов’я змушує доктрину ожити в усій повноті нашого єства: у розумі (інтелектуально), у серці (досвідно) та в діях (практично) — і все це ґрунтується винятково на Святому Письмі й випливає з нього. Саме тому Мартін Лютер стверджував, що благодаттю Святого Духа доктрина стала справжнім небесним блаженством для його душі, адже «цим живуть люди» (Іс. 38:16).

Отже, нам дійсно потрібне систематичне богослов’я. Плекаймо ж систематичне богослов’я, читаймо його на будь-якому доступному нам рівні та молімося за наших богословів, адже вони самовіддано трудяться в духовній битві задля нашого вічного блага.

Примітки:

1. Це було гаслом Світової християнської конференції «Життя та діяльність» у Стокгольмі (серпень 1925 року), що стала попередницею Всесвітньої ради церков. Див. Paul Abrecht, “Life and Work,” in Dictionary of the Ecumenical Movement, ed. et al. (Geneva: World Council of Churches; Grand Rapids, MI: Eerdmans, 1991), 613.

2. Friedrich Schleiermacher, On Religion: Speeches to Its Cultured Despisers, trans. John Oman (London: Kegan Paul, Trench, Trübner, & Co., 1893), 15–16.

3. Paul Tillich, Visionary Science: A Translation of Tillich’s “On the Idea of the Theology of Culture” with an Interpretive Essay, trans. Victor Nuovo (Detroit: Wayne State University Press, 1987), 20–21.

4. William Ames, The Marrow of Theology, trans. John D. Eusden (Grand Rapids, MI: Baker, 1968), 1.1.1 (77); Petrus van Mastricht, Theoretical-Practical Theology, trans. Todd M. Rester, ed. Joel R. Beeke, 7 vols. (Grand Rapids, MI: Reformation Heritage Books, 2018), 1.1.26 (1:98); Jonathan Edwards, “The Importance and Advantage of a Thorough Knowledge of Divine Truth,” Sermon on Heb. 5:12, in The Works of Jonathan Edwards, 26 vols. (New Haven, CT: Yale University Press, 1957–2008), 22:86.

5. Ames, The Marrow of Theology, 1.1.6 (77).

Оригінальна стаття: «Why We Need Systematic Theology»