Річард Роджерс

Річард Роджерс народився 1551 року в сім’ї мебляра. Завдяки підтримці заможного мецената він здобув освіту в Коледжі Христа в Кембриджі, який 1571 року закінчив зі ступенем бакалавра мистецтв. 1574 року Роджерс
здобув ступінь магістра мистецтв у Коледжі Гонвіля та Кіза. Наступного року він став вікарієм у Радмінстері, що в Ессексі, а ще через два роки — лектором у Ветерсфілді, де і провів наступні сорок років життя. 1583 року
Роджерса вперше тимчасово усунули від служіння за нонконформізм, а 1603 року — удруге. Попри славу аскета, під час його служіння було навернено чимало душ. Онук Роджерса, Вільям Дженкін, називав діда Енохом своєї доби, бо Роджерс ходив з Богом і щодня шкодував, що цей день не останній.

Роджерс був не лише проповідником і письменником, а й чоловіком і батьком. Від першої дружини Барбари він мав семеро дітей. Після її смерті Річард Роджерс одружився зі Сюзан Ворд, удовою іншого служителя, і став вітчимом для шістьох її дітей. П’ятеро з-поміж усіх дітей — Деніел Роджерс, Єзекіїл Роджерс, Семюел Ворд, Джон Ворд і Натаніель Ворд — стали пуританськими служителями.

У своєму щоденнику Роджерс відкривається як щира й побожна людина, що, однак, невпинно боролася з гріхом та плоттю. Особливо він нарікав на чотири настирливі гріхи, що завдавали йому найбільше клопоту: «легковажні думки» або «неприборкані фантазії»; «любов до світської вигоди» (тобто фінансового зиску); «неплідність», або неефективність у донесенні своїх поглядів іншим; і, нарешті, «недбальство в навчанні». Але серце його линуло до Бога. 17 листопада 1587 року він написав: «Я твердо постановив перетворити все життя своє на міркування про життя краще, а побожність — на ремесло і справу цілого життя, аби крок за кроком, щоразу пильніше ходити з Господом. Яка ж у цьому нескінченна користь!». А 29 листопада 1587 року продовжив: «Усім серцем я бажаю, аби побожність так чи інакше стала мені розрадою на ціле життя».