Вільям Перкінс

Вільям Перкінс (1558–1602) — впливовий англійський священнослужитель, кембридзький богослов і один із провідних лідерів пуританського руху в Церкві Англії єлизаветинської епохи. Здобувши ступені бакалавра та магістра в Кембриджському університеті, він служив викладачем у коледжі Христа та лектором у церкві Святого Андрія. Належачи до поміркованого крила пуритан, Перкінс залишався в лоні державної церкви, проте послідовно виступав за глибші реформи, через що неодноразово притягувався до церковного суду за підтримку нонконформістів і критику окремих англіканських практик.

Перкінс був переконаним прибічником реформатської теології, зокрема вчення Теодора Бези про подвійне передвизначення та завіт благодаті, а також палким захисником протестантських принципів solus Christus і sola Scriptura. Як автор понад сорока надзвичайно популярних праць, які за накладами перевершували навіть твори Кальвіна, він справив колосальний вплив на богословську думку свого часу. Через свою викладацьку та пастирську діяльність він виховав ціле покоління видатних пуританських мислителів і діячів (серед яких Вільям Еймс, Джон Робінсон та Річард Сіббс), які згодом вплинули на розвиток конгрегаціоналізму та заселення Нової Англії.