История христианской Церкви. Том 8. Реформация в Швейцарии

Історія християнської церкви Ф. Шаффа включає вісім томів та охоплює період від Різдва Христового до Реформації у Німеччині та Швейцарії. Це щира спроба встановити, що ж відбувалося в минулому, і на основі життя попередніх поколінь з'ясувати, до чого призводять ті чи інші кроки, які вже зробила церква на своєму шляху, і яким чином можна використати накопичений досвід. Том 8. Сучасне християнство. Реформація у Швейцарії Історичне значення Швейцарії обернено пропорційно її розміру. Ця країна, на території якої височіють покриті снігом Альпи, породила повноводні річки та реформатську віру. Цвінглі та Буллінгер пов'язують швейцарську Реформацію з Реформацією в Німеччині, Угорщині та Богемії, а Кальвін та Беза — з Реформацією у Франції, Голландії, Англії та Шотландії. Рух Цвінглі був майже одночасно німецькою Реформацією, і хоча Цвінглі помер у розквіті років, він встиг визначити всі основні особливості реформатських церков, принаймні, загалом. Але великим богословом, організатором та творцем вчення реформатської церкви став Кальвін. Він легко зайняв чільне місце серед систематичних роз'яснювачів реформатської гілки християнського вчення. Його коментарі вважаються одними з найкращих у порівнянні як із давніми, так і з сучасними. Він побудував систему вчення, яка названа на його честь і яка набула авторитету символу віри серед провідних реформатських конфесій. В історії немає більш разючого прикладу людини, яка за такої незначної особистої популярності мала б такий великий вплив на народ і яка за такої скромності і вродженої сором'язливості мала б таку силу інтелекту і характеру і таку владу над своїм і майбутніми поколіннями. За природою та уподобаннями він був учений, який віддавав перевагу усамітненню, проте провидіння зробило його організатором та керівником церков.

Філіп Шафф – американський історик родом із Швейцарії, автор праць, присвячених історії релігій та християнській культурі.

Освіта та викладацька діяльність
Філіп Шафф народився 1 січня 1819 року у Швейцарії, але вищу освіту здобув у Німеччині. Закінчивши Тюбінгенський університет, він вирушив до столиці, де став бакалавром богослов'я, а також склав іспит на звання професора. Незабаром він почав викладати церковну історію та екзегетику в університеті Берліна.

У 1844 році Філіп Шафф переїхав до США, де викладав у навчальних закладах Мерсерсбурга, Андовера та Нью-Йорка. Упродовж п'ятнадцяти років, починаючи з 1870 року, він керував місцевим відділенням комісії, яка працювала над переглянутим перекладом Біблії. У 1888 став одним із засновників і наступним главою Американського товариства церковної історії.

Наукова спадщина
Філіп Шафф залишив по собі безліч цінних праць із результатами його наукових досліджень, серед яких «Історія християнської церкви. Том I-VIII»; «Ісус Христос – найбільше диво історії. Спростування хибних теорій про особистість Ісуса Христа та зібрання свідчень про високу гідність характеру, життя та діл його з боку невіруючих»;

Шафф прагнув встановлення контактів між церквами і представниками різних релігій. За це його звинуватили в брехні «папізму», але пізніше зняли звинувачення.
Iсторик помер 20 жовтня 1893 року.

_Предисловие_ _Предисловие ко второму изданию_ **Книга II. Швейцарская Реформация Глава I. Введение** § 1. Швейцария до Реформации § 2. Швейцарская Реформация § 3. Дух швейцарской Реформации в сравнении с немецкой. § 4. Литература о швейцарской Реформации **Глава II. Подготовка Цвингли** § 5. Литература о Цвингли § 6. Рождение и образование Цвингли § 7. Цвингли в Гларусе § 8. Цвингли в Эйнзидельне § 9. Цвингли и Лютер **Глава III. Реформация в Цюрихе. 1519–1526** § 10. Цвингли приглашен в Цюрих § 11. Общественная деятельность и частные исследования Цвингли § 12. Цвингли и торговля, индульгенциями § 13. Цвингли во время чумы § 14. Открытый разрыв. Спор о постах. 1522 § 15. Прошение об упразднении целибата клириков. Брак Цвингли § 16. Цвингли и Ламберт Авиньонский § 17. Шестьдесят семь тезисов § 18. Публичный диспут § 19. Упразднение римско-католического поклонения. 1524 § 20. Совершение вечери Господней у реформаторов § 21. Другие церкви. Богословская школа. Каролинум. Система богословия § 22. Перевод Библии. Леон Юд § 23. Церковь и государство § 24. Конфликт Цвингли с радикализмом § 25. Спор о крещении § 26. Гонения на анабаптистов § 27. Спор о евхаристии. Цвингли и Лютер § 28. Труды Цвингли § 29. Богословие Цвингли **Глава IV. Распространение Реформации в Швейцарии** § 30. Швейцарский рейхстаг и Баденская встреча. 1526 § 31. Реформация в Берне § 32. Реформация в Базеле. Эколампадий § 33. Реформация в Гларусе. Чуди. Глареан § 34. Реформация в Санкт-Галлене, Тоггенбурге и Аппенцелле. Ватт и Кесслер § 35. Реформация в Шафхаузене. Гофмейстер § 36. Граубюнден (Гриджони) § 37. Реформация в Граубюндене. Командер. Галлиций. Кампелл § 38. Реформация в итальянских долинах Граубюндена. Вергерий § 39. Протестантизм в Кьявенне и Валтеллине и его подавление. Бойня в Валтеллине. Георг Йенач § 40. Община Локарно § 41. Цвинглианство в Германии **Глава V. Гражданская война между католическими и реформатскими кантонами** § 42. Первая Каппельская война. 1529 § 43. Первый Каппельский мир. Июнь 1529 г. § 44. Между войнами. Политические планы Цвингли § 45. Последние богословские труды Цвингли. Его вероисповедание § 46. Вторая Каппельская война. 1531 § 47. Смерть Цвингли § 48. Размышления о катастрофе в Каппеле § 49. Второй Каппельский мир. Ноябрь 1531 г. § 50. Католическая реакция § 51. Сравнение сил среди конфессий Швейцарии § 52. Возрождение Цвингли **Глава VI. Период консолидации** § 53. Литература § 54. Генрих Буллингер § 55. Антист Брейтингер § 56. Освальд Миконий, антист Базеля § 57. Гельветические вероисповедания **Книга III. Реформация во французской Швейцарии, или Кальвинистическое движение Глава VII. Подготовительная работа. 1526–1536** § 58. Литература о Кальвине и Реформации во французской Швейцарии § 59. Положение французской Швейцарии до Реформации § 60. Гильом Фарель § 61. Фарель в Женеве. Первый акт Реформации. 1535 § 62. Последние труды Фареля § 63. Пьер Вире и Реформация в Лозанне § 64. Антуан Фроман **Глава VIII. Жан Кальвин и его труды** § 65. Жан Кальвин в сравнении с реформаторами старшего поколения § 66. Место Кальвина в истории § 67. Литературные труды Кальвина § 68. Дань памяти Кальвину **Глава IX. Из Франции в Швейцарию** § 69. Юность и воспитание Кальвина § 70. Кальвин как студент французских университетов. 1528–1533 § 71. Кальвин как гуманист. Комментарий к Сенеке § 72. Обращение Кальвина. 1532 § 73. Призвание Кальвина § 74. Открытый разрыв. Академическая речь. 1533 § 75. Гонения на протестантов в Париже. 1534 § 76. Кальвин как странствующий благовестник. 1533–1536 § 77. «Сон души». 1534 § 78. Кальвин в Базеле. 1535–1536 § 79. «Наставления в христианской вере» § 80. Из Базеля в Феррару. Герцогиня Рене **Глава X. Первое пребывание и труды Кальвина в Женеве. 1536–1538** § 81. Приезд и пребывание Кальвина в Женеве § 82. Первые труды и испытания § 83. Реформаторы вводят порядок и дисциплину § 84. Приезд и пребывание Кальвина в Женеве. **Глава XI. Кальвин в Германии. 1538–1541** § 85. Кальвин в Страсбурге § 86. Церковь беженцев в Страсбурге § 87. Литургия Кальвина § 88. Кальвин как учитель богословия и автор § 89. Кальвин на встречах во Франкфурта, в Вормсе и Регенсбурге § 90. Кальвин и Меланхтон § 91. Кальвин и Садолет. Оправдание Реформации § 92. Брак Кальвина и его семейная жизнь. **Глава XII. Второе пребывание и труды Кальвина в Женеве. 1541–1564** § 93. Женева после изгнания реформаторов § 94. Призвание Кальвина в Женеву § 95. Возвращение Кальвина в Женеву. 1541 § 96. Первый год после возвращения § 97. Обзор деятельности Кальвина **Глава XIII. Конституция и дисциплина в женевской церкви** § 98. Литература § 99. Представления Кальвина о Святой Католической церкви § 100. Видимая и невидимая церковь § 101. Гражданское управление § 102. Отличительные особенности церковной политики Кальвина § 103. Церковь и государство § 104. Церковные правила § 105. Совет достопочтенных и консистория § 106. Теория Кальвина о дисциплине § 107. Дисциплина в Женеве § 108. Борьба Кальвина с патриотами и либертинами § 109. Вожди либертинов и их наказание: Грюэ, Перрен, Амо, Вандель, Бертелье § 110. Возрожденная Женева. Свидетельства древние и новые **Глава XIV. Богословие Кальвина** § 111. Комментарии Кальвина § 112. Система кальвинизма § 113. Предопределение § 114. Исследование кальвинизма § 115. Теория Кальвина о таинствах § 116. Крещение § 117. Вечеря Господня. Цюрихское согласие **Глава XV. Богословские споры** § 118. Кальвин как участник споров § 119. Кальвин и Пигий § 120. Антипапские труды. Критика Тридентского собора. 1547 § 121. Против немецкого интерима. 1549 § 122. Против поклонения реликвиям. 1543 § 123. Сорбоннские статьи и возражение на них. 1544 § 124. Кальвин и никодимиты. 1544 § 125. Кальвин и Бользек § 126. Кальвин и Кастеллион § 127. Кальвинизм и унитаризм. Итальянские беженцы § 128. Кальвин и Лелий Социн § 129. Бернардино Окино. 1487–1565 § 130. Целий Секунд Курион. 1503–1569 § 131. Итальянские антитринитарии в Женеве. Грибальдо, Биандрата, Альчати, Джентиле § 132. Споры о евхаристии. Кальвин и Вестфаль § 133. Кальвин и Аугсбургское вероисповедание. Позиция Меланхтона во втором споре о евхаристии § 134. Кальвин и Гесгузий § 135. Кальвин и астрологи **Глава XVI. Сервет: его жизнь, взгляды, суд над ним и его казнь** § 136. Литература о Сервете § 137. Кальвин и Сервет § 138. Нетерпимость католиков § 139. Протестантская нетерпимость. Осуждение Сервета реформаторами § 140. Ранние годы Сервета § 141. Книга против святой Троицы § 142. Сервет как географ § 143. Сервет как врач, ученый и астролог § 144. Сервет во Вьенне. Его примечания к Библии § 145. Переписка Сервета с Кальвином и Пупеном § 146. «Восстановление христианства» § 147. Богословская система Сервета § 148. Суд над Серветом и его осуждение во Вьенне § 149. Бегство Сервета в Женеву и его арест § 150. Положение политических партий в Женеве в 1553 г. § 151. Первый суд в Женеве § 152. Второй суд в Женеве § 153. Мнение швейцарских церквей. Презрительное отношение Сервета § 154. Осуждение Сервета § 155. Казнь Сервета. 27 октября 1553 г. § 156. Характер Сервета § 157. Кальвин выступает за смертную казнь еретиков § 158. Мольба о религиозной свободе. Кастеллиони, Беза **Глава XVII. Кальвин за границей** § 159. Католический дух Кальвина § 160. Женева как убежище протестантов разных стран § 161. Женевская академия. Высшая школа реформатского богословия § 162. Влияние Кальвина на реформатские церкви континентальной Европы § 163. Влияние Кальвина на Великобританию **Глава XVIII. Заключительные эпизоды жизни Кальвина** § 164. Последние дни жизни и смерть Кальвина § 165. Завещание Кальвина и его прощальные обращения § 166. Личный характер и привычки Кальвина **Глава XIX. Теодор Беза** § 167. Жизнь Безы до его обращения § 168. Беза в Лозанне. Петиции к немецким князьям § 169. Беза в Женеве § 170. Беза на диспуте в Пуасси § 171. Беза как советник у гугенотов § 172. Беза как преемник Кальвина, до 1586 г. § 173. Беседы Безы с лютеранами § 174. Беза и Генрих IV § 175. Последние дни Безы § 176. Произведения Безы _Приложение_