Серія «Пуританські скарби сьогодні»

Зацікавленість спадщиною пуритан постійно зростає, однак чимало читачів лякаються складності праць цих велетнів віри. Серія «Пуританські скарби сьогодні» покликана здолати цей бар'єр, пропонуючи книжки зручного формату та невеликого обсягу. Кожен том ретельно відредаговано з урахуванням потреб сучасного аудиторії: складну мову минулої епохи м’яко згладжено, повністю зберігши водночас оригінальний зміст та задум авторів. Для цієї серії відбираються лише найкращі праці, присвячені важливим темам, з якими люди продовжують боротися й сьогодні. _До серії входять наступні книжки:_ **«Не любіть світу» Вільям Ґрингілл** Це книга з вічним посланням, яке яскраво демонструє актуальність пуритан і сьогодні. Божою благодаттю вона допоможе вам побачити, що світ і всі його принади — не те, заради чого варто жити.Книга присвячена темі внутрішньої боротьби християнина: між любов’ю до Бога та тими прихованими прив’язаностями, які можуть віддаляти серце від духовного життя. **«Благословенний і безмежний Бог» Джордж Свіннок** Відправною точкою для автора слугує Псалом 88:7: «Бо хто на хмарах зрівняється з Господом і хто між Божими синами уподібниться до Господа?» На твердженні псалмоспівця Свіннок будує свою головну доктрину: Бог — незрівнянний. У книжці «Благословенний і безмежний Бог» він обґрунтовує цю істину, показуючи незрівнянність Бога в Його бутті, атрибутах, ділах і словах. **«Згасання тіла й розквіт віри» Джордж Свіннок** Відомий пуританський автор Джордж Свіннок нагадує нам, що нам треба готуватися до смерті. Сьогодні ми зрідка порушуємо цю тему, хоча вона варта пильної уваги. Автор пропонує сучасним читачам цінну поживу для розуму, тлумачачи слова Псалма 72:26: «Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки». Автор просто та щиро розкриває марність земних вигод і підкреслює неоціненну втіху та радість, які ми маємо лише у Христі. **«Святі знаряддя для побожного життя» Річард Роджерс** Роджерс став першим протестантським автором, який згрупував і систематично описав духовні дисципліни — «засоби благодаті». У своїй книзі «Святі знаряддя для побожного життя» він розкриває сутність цих духовних інструментів, описує їхню природу та пояснює, як правильно впроваджувати їх у повсякденність. **«Євангельські докази спасительної віри» Джон Оуен** У своїй праці «Євангельські докази спасительної віри» відомий теолог ХVII століття Джон Оуен визнає, що віра є коренем, із якого зростають усі справжні християнські втіхи, і ці втіхи віруючі зазвичай отримують пропорційно до проявів істинної віри у їхньому житті. Джон Оуен досліджує належне функціонування віри, яке демонструє її справжність, заохочуючи нас міцно триматись Христа, прагнути святості, спілкуватися з Богом через поклоніння та приводити наші душі до особливого стану покаяння. **«Настанови для християнського життя в громаді» Джон Оуен** У праці «Настанови для християнського життя у громаді» пастор Джон Оуен надає біблійні настанови громадам, котрі переживають труднощі. Він розглядає як обов’язки громад перед пасторами, так і обов’язки членів громади одні перед одними. Завдяки цим настановам сучасне церковне життя стане передчуттям майбутнього небесного спілкування. _В набір входять 6 книг серії та 5 закладок на кожне гасло Реформації «Soli Deo Gloria»._

Джон Оуен народився 1616 року в англійському містечку Стедхем у родині Генрі Оуена. Його інтелектуальний шлях розпочався надзвичайно рано: уже у віці 12 років він став студентом Оксфордського університету. Вивчаючи класичну літературу, Оуен здобув ступінь магістра мистецтв у 1635 році. Переказують, що в ті часи його жага до знань була настільки великою, що він присвячував навчанню від 18 до 20 годин на добу.

Свою письменницьку діяльність Оуен розпочав у 26 років. За 41 рік творчого шляху він став одним із найплідніших авторів свого часу, видавши понад 80 праць, більшість із яких сьогодні вважаються золотою класикою християнства.

У 1644 році Оуен побрався з Мері Рук. Попри те, що Мері народила одинадцятьох дітей, доля родини була трагічною: лише одна донька дожила до дорослого віку. Того ж року в поглядах Оуена відбувся важливий зсув — він відкрито перейшов із пресвітеріанства до конгрегаціоналізму.

Завдяки своїм творам та проповідям Оуен здобув неабиякий авторитет в Англії. Після страти короля Карла I та приходу до влади Олівера Кромвеля, перед Оуеном відкрилися нові горизонти для впливу. Як капелан та радник, він супроводжував Кромвеля в походах до Ірландії та Шотландії, допомагаючи реформувати релігійні інституції. Згодом Оуен був призначений віцеканцлером Оксфордського університету, водночас залишаючись довіреним консультантом лорда-протектора. Однак в останній рік правління Кромвеля Оуен потрапив у немилість, оскільки рішуче виступив проти намірів протектора прийняти королівський титул. Після того як влада перейшла до сина Кромвеля, Річарда, Оуен втратив свої високі посади. Попри політичні зміни, він до останніх днів залишався відданим пастором, продовжуючи проповідувати та збагачувати свою богословську спадщину новими працями.

Джон Оуен відійшов у вічність 24 серпня 1683 року і був похований на лондонському цвинтарі Банхілл-Філдс.

Оцінити масштаби спадщини Оуена непросто — настільки багатогранним був його талант. Недарма сучасники називали його «богословом для богословів». Проте найвлучніше його внесок підсумували дослідники Бікі та Педерсон:

«Широкий спектр тем, проникливість стилю, вичерпний характер доктринальних досліджень, глибина теології та теплота благочестя пояснюють ту високу повагу, з якою до Оуена ставляться всі знавці його творчості».

Повне зібрання творів Джона Оуена налічує 16 томів і є окрасою бібліотеки будь-якого пастора:

• «Слава Христа» (том 1)
• «Спілкування з Богом» (том 2) — справжній шедевр про інтимність стосунків із Трійцею.
• «Святий Дух» (том 3) — фундаментальне дослідження Пневматології.
• «Віра та її докази» (том 5)
• «Спокуса та гріх» (том 6) — або згадана вище адаптація Капіка та Тейлора.
• «Гріх та благодать» (том 7)
• «Життя через Його смерть» (том 10) — класичний захист доктрини спокутування.
• «Витривалість святих» (том 11)
• «Церква та Біблія» (том 16)

ДЖОРДЖ СВІННОК (1627–1672) — англійський пуританський пастор і богослов, відомий поєднанням глибокої доктринальної думки з виразною пастирською чутливістю. Освіту здобув у Кембриджському університеті, після чого служив у церковних громадах Лондона та його околиць. Свіннок належав до кола пуритан, для яких богослов’я було не абстрактною дисципліною, а шляхом до живого пізнання Бога
та зростання в благочесті. Його твори вирізняються ясністю викладу, багатством образів і глибокою

Річард Роджерс народився 1551 року в сім’ї мебляра. Завдяки підтримці заможного мецената він здобув освіту в Коледжі Христа в Кембриджі, який 1571 року закінчив зі ступенем бакалавра мистецтв. 1574 року Роджерс
здобув ступінь магістра мистецтв у Коледжі Гонвіля та Кіза. Наступного року він став вікарієм у Радмінстері, що в Ессексі, а ще через два роки — лектором у Ветерсфілді, де і провів наступні сорок років життя. 1583 року
Роджерса вперше тимчасово усунули від служіння за нонконформізм, а 1603 року — удруге. Попри славу аскета, під час його служіння було навернено чимало душ. Онук Роджерса, Вільям Дженкін, називав діда Енохом своєї доби, бо Роджерс ходив з Богом і щодня шкодував, що цей день не останній.

Роджерс був не лише проповідником і письменником, а й чоловіком і батьком. Від першої дружини Барбари він мав семеро дітей. Після її смерті Річард Роджерс одружився зі Сюзан Ворд, удовою іншого служителя, і став вітчимом для шістьох її дітей. П’ятеро з-поміж усіх дітей — Деніел Роджерс, Єзекіїл Роджерс, Семюел Ворд, Джон Ворд і Натаніель Ворд — стали пуританськими служителями.

У своєму щоденнику Роджерс відкривається як щира й побожна людина, що, однак, невпинно боролася з гріхом та плоттю. Особливо він нарікав на чотири настирливі гріхи, що завдавали йому найбільше клопоту: «легковажні думки» або «неприборкані фантазії»; «любов до світської вигоди» (тобто фінансового зиску); «неплідність», або неефективність у донесенні своїх поглядів іншим; і, нарешті, «недбальство в навчанні». Але серце його линуло до Бога. 17 листопада 1587 року він написав: «Я твердо постановив перетворити все життя своє на міркування про життя краще, а побожність — на ремесло і справу цілого життя, аби крок за кроком, щоразу пильніше ходити з Господом. Яка ж у цьому нескінченна користь!». А 29 листопада 1587 року продовжив: «Усім серцем я бажаю, аби побожність так чи інакше стала мені розрадою на ціле життя».

Вільям Ґрингілл (1591–1671) — один із найпомітніших англійських пуритан, пастор та учасник Вестмінстерської асамблеї. Його праці відзначаються ясністю, богословською глибиною і душпастирським теплом, що робить їх особливо актуальними для сучасного читача.