4 поради для захисту довіри до Біблії

Чи можете ви пояснити комусь, чому вірите Біблії? І йдеться не про те, щоб пояснити це у класі недільної школи, у своїй малій групі чи рідній мамі-християнці. Чи змогли б ви пояснити запеклому скептику — тому, хто не вірить ані в Бога, ані в Ісуса, ані в Йону чи велику рибу, — чому ви переконані, що все сказане в Біблії є істиною?

Це непросте запитання, чи не так? І річ зовсім не в тім, що християни не мають аргументів. Вони в нас є, і чимало з них — вельми переконливі. Археологічні знахідки підтверджують істинність біблійних тверджень; у самому Писанні відчувається непідробний подих правди; воно є Словом Божим; зрештою, це треба просто прийняти на віру.

Звісно, жоден із цих аргументів на користь віри в Біблію не є хибним чи безпідставним. Річ лише в тім, що навряд чи бодай один із них матиме вагу для більшості людей, серед яких ми живемо й працюємо та з якими щодня спілкуємося. Світ навколо нас щиро дивується, коли чує, що розважливі, урівноважені й успішні в усьому іншому сучасники готові поставити на кін власне життя й цілковито довіритися такій книзі, як Біблія. Відверто кажучи, для них це звучить як цілковите безумство.

Лише тримати оборону — замало

За такого тиску християни завжди мають спокусу перейти в глуху оборону й зайняти виправдальну позицію щодо своєї віри в Біблію. Вони або взагалі уникають незручних запитань, або вступають у розмову лише з метою переконати невіруючих не в тому, що вірити в Біблію — це правильно й істинно, а лише в тому, що вірити в неї — цілком нормально, і що це не робить нас аж такими диваками, як їм здається.

Але річ ось у чому: як християни, ми покликані не просто відбивати удари, захищаючи власні «божевільні» переконання, і не просто сподіватися, що люди дадуть нам спокій, аби ми могли собі тихенько «сповідувати релігію» за зачиненими дверима власних осель. Зовсім навпаки: наше справжнє завдання і наша місія — проголошувати грішному, бунтівному світові, що Цар запропонував милість і прощення через Своє життя, смерть і воскресіння з гробу.

Якщо це так, то замало просто тримати оборону, коли йдеться про істинність та надійність Біблії. Якщо ми прагнемо звіщати Євангеліє Ісуса світові, що відкидає Його навідріз, нам доведеться почати з утвердження істинності книги, яка передусім свідчить про Нього, — Біблії.

Як же робити це у світі, який відмовляється сприймати Біблію всерйоз? Як перехопити ініціативу, щоб не просто захищати власну віру в Біблію, а наступально протиставити біблійну істину скептицизму невіруючого світу?

Звісно, у межах цієї статті я не маю змоги розгорнути повну систему доказів. Проте дозвольте поділитися чотирма короткими міркуваннями про те, як вибудувати таку аргументацію — позицію, що не просто обороняється, а сміливо просувається вперед.

1. Не здавайтеся ще до початку гри

Іншими словами, не погоджуйтеся з тим, нібито весь світ керується розумом і логікою, тоді як віра в Біблію — це суто «релігійна» справа, яку слід «просто прийняти на віру». Не злічити, скільки разів я чув, як християни хапаються за ці слова, коли в розмові їх заганяють у глухий кут. Запитання сиплються шквалом, співрозмовники притискають їх до стіни, і вони врешті-решт безпорадно розводять руками: «Що ж, я просто приймаю це на віру!». І, певна річ, для скептика це чиста перемога. Той лише знизує плечима й кидає: «А, ти просто приймаєш це на віру. Зрозуміло. Тобто жодних вагомих аргументів у тебе насправді немає».

У 1 Петра 3:15 апостол Петро наставляє, що маємо бути «завжди готові дати відповідь кожному, хто запитує вас про нашу надію». Цей заклик зовсім не означає «зайняти кругову оборону». Він означає висунути переконливу аргументацію — тобто навести такі підстави для своєї віри (зокрема й для довіри до Біблії), які кидатимуть зустрічний виклик співрозмовникові. Інакше кажучи, Петро вчить нас бути готовими представити світові докази не просто того, чому для нас прийнятно вірити Біблії, а того, чому вони також повинні вірити в неї! А це означає: не зводити віру в Писання до площини суто «релігійного», а натомість вибудовувати аргументацію на основі розуму, свідчень та логіки, здатну похитнути навіть найзапеклішого скептика.

2. Зробіть крок за межі власних передумов

Погляньмо правді у вічі. Більшість людей навколо нас не поділяють тих наріжних істин, які ми, християни, вважаємо найдорожчими та визначальними для свого життя. Вони не вірять у Бога; не вірять, що Ісус є Сином Божим і що Він воскрес із мертвих; не визнають Біблію Божим Словом чи бодай чимось винятковим; а більшість із них узагалі заперечує існування будь-якої духовної реальності.

А це означає: якщо ваш захист істинності Біблії починається з цих вихідних положень, вам навряд чи вдасться переконати друга-скептика. Звісно, це не означає, що згадані істини не є остаточним фундаментом нашої віри в Біблію як Боже Слово, — безперечно, вони ним є. Зрештою, ми довіряємо Біблії тому, що їй довіряв Ісус, а Ісусу ми віримо тому, що Він воскрес із мертвих. Але в розмові зі скептиком, коли ви прагнете спонукати його серйозно поставитися до Біблії, зазвичай не варто починати з вимоги визнати, що Бог існує, а Ісус воскрес із мертвих. Навряд чи хтось погодиться дати нам фору у двадцять очок у грі до двадцяти одного!

Натомість доведеться зробити крок назад від власних передумов і вибудувати захист достовірності Біблії, спираючись на речі, які ми всі (принаймні переважна більшість із нас) визнаємо правдивими. Саме таку систему доказів я пропоную у своїй книзі «Чому варто довіряти Біблії?». Вона виходить за межі світоглядних передумов, які скептик міг би назвати «суто християнськими», і починає шлях із самих витоків. Інакше кажучи, ця аргументація не лише зміцнює тих, хто вже вірить, а й кидає серйозний виклик тим, хто сумнівається чи не вірить.

3. Знайте основи, але не все

Часом питання, пов'язані з розбудовою аргументації на захист Біблії, видаються настільки неосяжними, що здається, ніби їх ніколи не вдасться збагнути. Проте насправді зовсім не обов'язково вивчати тисячі сторінок праць про істинність Писання, щоб вибудувати власну вагому та переконливу відповідь. Достатньо розуміти типові запитання, які зазвичай ставлять люди, і засвоїти на них ґрунтовні відповіді.

Головне — навчитися осмислювати, розбирати й спростовувати ключові заперечення, які люди висувають проти історичної достовірності Біблії. Мета полягає в тому, щоб крок за кроком демонструвати співрозмовникові надійність Писання, змінюючи вектор розмови: замість «Чому я вірю Біблії?» запитувати: «Чому ви в неї не вірите?».

4. Спирайтеся на Воскресіння

Зрештою, істинність Біблії тримається на особі та авторитеті Ісуса. А Його особа та авторитет непохитно стоять на факті Його воскресіння з мертвих. У підсумку саме тому ми й довіряємо Біблії: воскреслий Ісус визначив її, Сам вірив їй і наділив її Своїм авторитетом.

У розмові зі скептиками про це вкрай важливо пам'ятати. Так, можна наводити переконливі докази щодо точності перекладів і давніх рукописів, складу біблійного канону та надійності самих авторів. Проте такі аргументи мають свою межу. Справжнє питання — те головне питання, до якого знову й знову звертає нас сама Біблія, — звучить так: «Чи воскрес Ісус із мертвих, чи ні?». Якщо ні, то немає жодного значення, наскільки Біблія історично достовірна, адже вона виявилася б помилковою у найважливішому питанні, яке сама ж підносить.

Якщо ж Ісус насправді воскрес із мертвих, цей факт має колосальні наслідки для нашого погляду на Біблію. Тоді абсолютно недостатньо обмежитися словами: «Біблія — історично достовірна книга». Адже тоді, знаючи, що воскреслий Ісус засвідчив Старий Заповіт як саме Слово Боже, а Новий уповноважив як Своє власне Слово, ми мусимо визнати: Біблія — це значно більше, ніж просто надійна книга. Ми мусимо визнати: від початку й до кінця вона є самим Словом Божим.

Чи ви готові?

Суть ось у чому: у світі, який дедалі рішучіше налаштовується проти християнської віри, нам, християнам, украй важливо бути готовими дати обґрунтовану відповідь про надію, яку ми маємо. Крім того, залишатися вірними дорученій Ісусом місії підготовки учнів означає, що наші аргументи мають не просто задовольняти нас самих, а й протистояти, кидати виклик і спонукати до роздумів тих, хто вважає нас безумцями.

Що ви скажете на це? Чи змогли б ви просто зараз вибудувати такий переконливий захист достовірності Писання?

Чому саме ви довіряєте Біблії?

Статтю адаптовано з книги Ґреґа Ґілберта «Чому варто довіряти Біблії?» (Why Trust the Bible?).

---

Оригінальна стаття: «4 Tips for Defending Your Trust in the Bible».