Герман Бавінк (Herman Bavinck)
Герман Бавінк (13 грудня 1854 — 29 липня 1921) — видатний голландський реформатський богослов, церковний діяч і політик. Разом з Абрагамом Кайпером він є однією з ключових фігур неокальвінізму — руху, що прагнув застосувати кальвіністський світогляд до всіх сфер життя.
Бавінк народився в Хогевені в родині німецького походження; його батько був впливовим пастором у консервативній Християнській реформатській церкві (відділеній від державної). Герман обрав навчання в Лейденському університеті, який на той час був оплотом ліберального богослов'я. Це рішення засмутило багатьох у його оточенні, але Бавінк прагнув здобути найкращу академічну освіту й зрозуміти модерністське богослов'я зсередини, щоб аргументовано захищати ортодоксальну віру. У 1880 році він здобув докторський ступінь.
Академічна кар'єра
Кампен (1882–1902): Після року пасторського служіння Бавінк став професором догматики в Богословській школі в Кампені. Саме тут він написав свою головну працю — «Реформатську догматику».
Вільний університет Амстердама (1902–1921): Після кількох відмов Бавінк зрештою погодився переїхати до Амстердама, щоб замінити Абрагама Кайпера на посаді професора богослов'я у Вільному університеті.
Його magnum opus — чотиритомна «Реформатська догматика» (Gereformeerde Dogmatiek). У цій праці Бавінк блискуче поєднує біблійну екзегезу, історичне богослов'я та взаємодію із сучасною філософією. Центральною темою його богослов'я була ідея про те, що «благодать не скасовує природу, а відновлює її». Він наголошував на загальній благодаті (common grace) та важливості християнської присутності в культурі, науці й суспільстві.
Бавінк був активним членом Антиреволюційної партії. Він обирався до парламенту Нідерландів (Першої палати), де виступав за християнські принципи в освіті та політиці. У 1906 році він очолив партію після відходу Кайпера.
Він помер у 1921 році в Амстердамі, залишивши по собі величезний вплив на реформатське богослов'я, який відчутний і донині, зокрема в США та Кореї.
